"Законопроект про блокування сайтів": безпекова необхідність чи наступ на свободу слова?

Коротка історія питання
Рік тому у парламенті було зареєстровано законопроект №6688 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері". Цілком природньо, що найбільш негативну реакцію низки громадських організацій спровокувала норма щодо можливості блокування доступу прокурором або слідчим до 48 год. до інтернет-сайтів, що поширюють інформацію, з використанням якої вчиняються тяжкі або особливо тяжкі злочини. Також посилюється відповідальність провайдерів за невиконання вимог блокування таких ресурсів.
Іншими словами, побоювання громадськості викликало те, що у разі прийняття цього Закону, правоохоронні органи отримають можливість обмежувати ефір не лише сайтів із когорти "Russia today" та "Путін ТБ", а й опозиційних ресурсів, які розміщують незручну для влади інформацію.
Блокування сайтів до рішення суду: забаганка чи необхідність?
Своє особливе занепокоєння громадські активісти пояснюють тим, що блокування сайтів правоохоронцями може здійснюватись нібито без рішення суду. Насправді це не зовсім вірно, адже обмеження доступу до контенту згідно постанови слідчого чи прокурора може бути на строк до 48 годин та, все ж таки, з подальшим санкціонуванням суду. Чому саме такий строк пропонує законодавець? Очевидно такі часові рамки запозичені в законодавстві ФРН та Італії. До того ж, як показує практика, достатньо буквально декількох годин знаходження деструктивного повідомлення на певному інтернет-ресурсі для того, щоб його ініціатор досяг своєї мети (репост інформації низкою інших сайтів, провокація масових заворушень і т.д). В силу низки об'єктивних обставин наврядчи можливо отримати санкцію суду раніше, ніж за 2 доби, коли шкоди інформаційному простору вже заподіяно, а заходи реагування втратили сенс.
Критика громадськості обгрунтована. Але чи є альтернатива?
Слід відзначити грунтовний юридичний аналіз законопроекту № 6688, проведений такими неурядовими організаціями як Коаліція "За вільний інтернет","Платформа прав людини", "Лабораторія цифрової безпеки", "Центр інформації про права людини", "Кримська правозахисна група", "Freedom House", "Інститут масової інформації", "Академія української преси" та ін.
Експерти цих організацій підтримують бажання авторів законопроекту врахувати вимоги Європейської конвенції щодо свободи вираження поглядів, проте зауважують, що "виправити всі недоліки законопроекту до другого читання буде практично неможливо, адже Регламент Верховної Ради суттєво обмежує можливості внесення пропозицій та поправок до законопроекту, прийнятого за основу".
Такий висновок цілком резонний за винятком декількох "але":
- обгрунтовано критикуючи цей документ, більшість фахівців не пропонує альтернативи законопроекту та не дає чіткої відповіді на запитання, що робити з сайтами, які розміщують інструкцію з виготовлення вибухівки в домашніх умовах, пропонують сексуальні послуги чи продаж зброї і т.д.;
- представникам громадянського суспільства, які не мають значного досвіду законопроектної роботи в умовах колосальної бюрократизації державного апарату, важко зрозуміти, що ідеальних законів не існує. Тому навіть над найбільш досконалим законопроектом можно працювати до безкінечності, знаходячи все нові й нові недоліки;
-Україна вже і так втратила надто багато часу на розробку відповідного законодавства. адже навіть зі спливом 5 років військового конфлікту з північним сусідом ознак закінчення війни не спостерігається, а інформаційне протистояння лише наростає.
Досвід держав світових лідерів
З кінця минулого року правоохоронці ФРН отримали право застосовувати чи не найбільш жорстке законодавство в світі, яке надає право блокувати сайти, акаунти у соцмережах, не лише через відверте поширення інформації, що слугує інструментом вчинення злочинів, а і через поширення "фейкових" новин (так званий "Закон Netzwerkdurchsetzungsgesetz").
До порушників законодавства німці передбачили просто таки драконівські санкції - обсяг штрафу може досягати 50 млн.євро. Не дивно, що німецькі громадські організації та опозиція піддали закон нещадній критиці, звинувативши уряд Меркель в наступі на свободу слова.
Схожа ситуація і у Франції, де "закон LOPPSI 2" встановлює можливість обмеження доступу до сайтів без рішення суду та, за аналогією з законопроектом №6688, предбачає введення правоохоронцями реєстру заблокованих сайтів.
У подібному руслі, з незначними відмінностями, врегульовані обмеження і в низці інших країн сталої демократії - США, Італії, Польщі, Бельгії.
Приділяти велику увагу досвіду РФ, Китаю, Північної Кореї та інших країн з подібними політичними режимами взагалі не є доцільним з огляду на те, що ментальні особливості місцевого населення та глибокі репресивні традиції дають можливість урядам особливо не враховувати людський фактор.
Що відбувається цієї хвилини в українському інтернет-просторі?
Якщо увійти до глобальної мережі прямо цієї хвилини, можна без особливих зусиль переконатися у мирному функціонуванні цілої низки сайтів, контент яких,навіть без глибокого аналізу, як мінімум, не сприяє злагоді в українському суспільстві. Типовими є заголовки: "Украина - не государство", "Соседние с Крымом области не подчиняются Киеву". Прикро те, що доступ пересічних громадян до таких ресурсів призводить до появи, нехай і незначної, кількості прихильників "русского мира". Тому чи варто дивуватися ситуації, коли лікар одного із медичних закладів столиці нещодавно відмовився надавати допомогу онкохворому "каратєлю-АТО-шнику" або коли декілька десятків людей в Одесі виходять на вулицю пом'янути загиблого бойовика Захарченка.
На завершення
Уряди провідних країн світу готові приймати непопулярні політичні рішення, якщо цього вимагає національна безпека, навіть попри те, що такі кроки можуть спровокувати широке невдоволення суспільства чи навіть поставити під сумнів політичне майбутнє провладної партії.
Тому і потреба в законопроекті №6688 є. безумовно, ризики зловживання з боку правоохоронців також є. Але окрім розширення повноважень, прийняття цього закону точно не полегшить життя слідчому чи прокурору. Адже у випадку зволікання з блокуванням шкідливих сайтів, діяльність правоохоронних органів відразу буде піддана жорсткій обструкції з боку неурядових організації, громадськості.
В будь-якому разі, публічне обговорення цього законопроекту є дуже позитивним індикатором доволі таки зрілого хоч і молодого за віком громадянського суспільства в Україні. Активна позиція низки неурядових організації та прискіпливий громадянський контроль засвідчують незворотність демократичних перетворень в країні.
 
+ 0 -